Останнi пiвроку
І кожну годину чекаю удару.
Моя сабмаріна занадто глибоко,
Нема досить кисню, щоб чути гітару.
Та навіть не хочу я дихати зовсім,
Життя не залишило віри у чудо.
Навіщо мені все те горе здалося?
Неможна святині зробити із бруду.
Ніяк поєднати шматки серця мляві,
В очах моїх скло, нібито об'єктиви.
Нема вже нічого в моєї уяві,
Півроку тому мене граючи вбили.
Свидетельство о публикации №115032200807