Спиваючи вино
в сутiнках персиковых дерев...
...палаючий сапфiр
i бузково густа –
мла гiлок,
де плодiв проступають вуста...
лонно дихає сад –
у затаєнiй спецi... –
запах танучих сот
помiж листям летючим...
о, невже, так було...
я пригадую... –
опiк...
плiд, торкнувши долоню –
розтопився i тiк... –
прилiпляючи, топлячи,
розчиняючи пальцi... –
й плоттю стогону
кличучи
iз темноти...
...я iще вiдчуваю
крiзь глиняний струп –
бархатистiсть... –
лице утопивши
у розтруб...
i, сотаючись, м’якiть –
жаром дише в пiтьмi...
крiзь безмовних керамiк
танучий лiд...
Переклав Iгор Маленький
Свидетельство о публикации №115032205014