330. Незбагненою кожна мить...
Приблудилась дівчина-розлука.
Невідомі ні кара, ні мука,
але все-таки серце щемить.
Сонце з неба скотилось спочить
і стривожена біла тополя,
і луна - поголосом край поля,
та насуплений вечір мовчить.
Це було вже у долі моїй,
знає все те спохмурене небо.
Кришталева сльозинка з-під вій
найзухвалішої із надій...
Та скінчилися прагнення мрій...
Але мабуть навіщось так треба.
Свидетельство о публикации №115032200482
Игорь Ярин 02.10.2015 11:06 Заявить о нарушении
Игорь Ярин 02.10.2015 22:41 Заявить о нарушении
Цюлюваю ответно,
Татьяна Казовская 03.10.2015 02:18 Заявить о нарушении