Безкоштовне мистецтво

Я не інвалід і не боєць АТО.
Не син депутата, в пальто мажорному.
Про мене в мережі розкаже ПІХТО
Той: дід-всезнайка. Чайові – коридорному!

Не біженець я, не кочегар братовбивства.
Мій тато ніколи не був у Маямі.
Із олігархами – теж, я не був в товариствах…
«Тюльпани з городу» - у подарунок мамі.

Та вдарив – НАБАТ. «Хелп!» - кричу у пустелю.
Кошти потрібні: зелені, рожеві…
Лежу на  дивані, очі потупивши у сіру стелю.
Не заглядають у зуби дарованому коневі!

Смарагди від пилу протре  та й у схованку…
Тішачи пару очей надвечір’ями.
Зверхність у фондах в усмішках змальованих,
Стрічка по очах, з балансом над прірвою.

«це не наш профіль», «проект – не формат»…
Нам у горі, звісно ж, - трішки видніше.
З закликом: «В бій!», - проспівав автомат…
Знову під кулі, з окопу, – сміліше!

Де артилерія? Де побратими?
Всі по куточках… в хаті, що з краю…
Слова, не злетівши, - стають золотими…
Але ж рабів не пускають до раю.

Де ж меценат мій? Прийди, я чекаю!

Поет ХХ сторіччя 21-22 березня 2015 р. с. Торгановичі