Поети - відчувають пульс землі,
Радість і її страждання.
Пишуть вірші і есе,
Не для власного визнання.
Народилися такими,
Не чекають похвали,
Лише чекають розуміння,
А не статки майнові.
Ми в поезії живемо,
Летимо за небокрай.
Відбувається чому так?
Ти про це нас не питай.
З весняним поривом вітру,
В спеку, в цю тяжку війну
Пишемо про сокровенне,
Про Україну святу.
Зачепити словом душу,
І відкрити в нім свою,
Часом не буває легко,
Вам по правді говорю.
А підтримкою поету
Служить аркуш і перо.
Зігріває дотик серця
Друга вірного крило.
Часом очі не зімкнуться,
А вже ранок настає.
До слова рима не вдається,
І мозок розпач зазнає.
Це відчуття бентежить душу,
Й моє серце зокрема.
Але вірші я писати мушу,
Така вже обрана стезя!
21.03.2015
До дня поезiйи
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2015
Свидетельство о публикации №115032106156
Свидетельство о публикации №115032106156
Рецензии