Я господар цього чудового світу, але в ньому нікуди піти.
І от знову якісь радіохед роблять мені пластичні операції
ці спаплюжені бузкові квіти, ці перепластмасові світи
(ці першотравневі політичні мітингі і махінації)
Хтось від того ховається в розпатлані гарячі спориші.
На Заході своїх мрій знімають з завіс дагеротипи нації
І розтягують з боку в бік, без умовно-металевих кліщів
Сходи Сходу нашої сіромашно-всевладної цивілізації
Ці балканські валторни-ломаки, що стирчать із землі
Насправді єдине, що можливо хоча б посередньо любити
Вони ні. На що. Ні. Коли? Не висмикнуть дні
З горла уявно-скляних передснів без опції “жити”.
Одна ластівка не робить весни, її роблять ромен і дим
ЇЇ робить романтика наших порваних кедів і радощів
Її робить вікно, в якому вікніїшся ти, хоча з утим всім
Пересічному дереву не треба настільки відвертих складнощів
ебсенс оф несес т
© Copyright: Случудечайность, 2015
Свидетельство о публикации №115032105903
Свидетельство о публикации №115032105903
Рецензии