С днем Поэзии!

Усі ми люди – кращі, трохи гірші.
Нещира посмішка ховає все…
Поет же душу відкрива у вІрші
І вам на суд, довірливо несе.

Буває, переймаються не дуже –
Хтось задрімав, замислився злегка.
Комусь і зовсім до віршІв байдуже,
А хто і посміється з дивака.

А він же вам  свою читає сповідь,
А він, душею зболений, кричить!
А він очима ваші очі ловить.
І ось, впіймав – і просвітлів за мить.

І може бути в залі, цій людині
Одні лиш очі сяють співчуттям…
Один слухач. Нехай, один-єдиний,
Але він – мій!
Йому читаю я!

2015


(Авторский перевод с украинского языка)

Мы все лишь люди – лучше, или  хуже.
Фальшивая  улыбка скроет все.
Поэт же в слове открывает душу,
На суд людской доверчиво несет…

Бывает, что не так воспринимают –
К душе чужой дорога нелегка!
И кто-то в зале даже засыпает,
А кто – смеясь, глядит на «чудака».

А он ведь им, как исповедь, читает,
А он, страдая искренне, кричит!
А он их  отзыв ищет, а поймает –
И просветлеет взор его на миг.

И, может быть, сегодня в этом зале
Одна лишь пара глаз – его друзья!
Один всего без маски в карнавале…
Мой слушатель – ему читаю я!

2016