Рано чи пізно виллється все в істерику…
Я – божевільна… уміло себе приховую!
Посеред вулиці сірою масою стелиться
Серцебиття… Це місто дихає втомою.
Фрейд безкінечно зводить свої реалії –
Тілесні бажання керують людською суттю.
А як же душа? Як же оці баталії,
Коли розум і серце ніяк не поділять думку?
Скільки умовностей нас в цьому світі сковує…
Пальців не вистачить хоч основні зрахувати.
А я ж як усі… Просто хворію спогадом!
Хворію думками, словами…
Всім, що не сміла сказати.
Весна роздивляється слайди зимових ранків,
Не в змозі сказати, чому я усе бліднішаю…
Чом в березні з грипом злягла, не зуміла піднятись.
Тиждень збирала сили, себе і вірші.
Рано чи пізно виллється все істерику…
Я – божевільна… в натовпі таких самих.
Посеред вулиці сірою масою стелиться
Дихання міста… Ранок хворіє кавою.
19.03.15
Дихання м1ста
© Copyright: Инна Омут, 2015
Свидетельство о публикации №115032111597
Свидетельство о публикации №115032111597
Рецензии
