Небо падало знов у безодню,
Безоглядно летіло униз,
Все роздерте на клоччя, й холодне,
Геть брудне і липке наче слиз.
Все довкола здригалось від страху,
Від потоків дощу й громовиць,
Загортала земля в брудні лахи,
Хто, чаївшись, лягав долілиць.
Не весна і не літо в ту пору,
Не зима, і не осінь, — війна.
Рвавсь метал, підіймаючи вгору
Разом з димом чиїсь імена.
Небо падало
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115032009348
Свидетельство о публикации №115032009348
Рецензии
