Зима в Раю... Зима в мозгах...

2011
Valentin Luchenko

Райське Яблучко

Останнє яблучко на дереві... зима...
І Змій заснув і Кундаліні у Адама.
І Єва не біжить у зимний сад його зірвати,
останнє ж бо, таке не забирають ні бандит, ні поліцай.
Чи провисить до Новорічних Свят,
чи впАде в кучугуру, Бог лиш знає...
Останнє райське яблучко в саду
Содом з Гоморрою ще тільки сняться,
не родяться ще діти, не лупляться пташата чорногузів,
бо холодно, бо зимно у Раю...
Посунув лід на кроманьйонців і неандертальців,
але ще кров братерська не пролита.
Ліліт ще бавиться метеликом на носі крокодила.
У теплий край ще звістка не прийшла про холод лютий,
тому там люд ще мирний і розкутий і дріб’язкових чвар нема,
Бо стачить всім вина, любові, ласки, відсутності раціонального підходу,
присутності Богів, які як не в суботу, то в четвер в лісок найближчий прилітають.
Про те догони знають, та мовчать… і хай мовчать…
Хто мало знає – краще спить,
хто яблуко не з’їв, не пошкодує…

© Copyright: Валентин Лученко, 2011


Зима в раю... Зима в мозгах...

Змей замерзает, - Рай во льду.
Спасенье лишь в анабиозе.
И фрукт мудреный на беду
Не сохранится на морозе.

И черный, словно гуталин,
Он упадет в сугроб глубокий,
А с ним - не столько витамин,
Но СМЫСЛ не познанный, высокий.

Не познанный? А как же плод,
Что надкусили перволюди?
Вот! Надкусили! А народ
Теперь страдать до веку будет.

Ну разве трудно было съесть
Все яблоко, до основанья?
Ведь Божий суд и Божья месть
И так, и так грозят изгнаньем!

Но, надкусив его чуток,
Познали первочеловеки
Лишь малый мудрости глоток,
Остаток выбросив на ветер...