Де стежка розлога мріє
у тихому сонному лісі
коханню лісник радіє,
провадивши літа гір лисих.
На скосі лестний чагарник,
надовго сніг засне у карах,
в обійми талий мчить потік,
дощить в безвихідних завалах.
Відстежив старець хибний шлях
у вирубці дерев для краму.
Без сил вернуть забитий цвях
про ліс подбає, згоїть травму.
Такого мудрого творця
в горах Карпат не знали досі.
Небес дарунок від отця
їм буде світлом у дорозі.
Де стежка мріяла глибоко,
коли селянин нею брів.
"Лісник, живеш ти одиноко,
де ж кохання?" спитать хотів.
Де стежка
© Copyright: Сергей Масечко, 2015
Свидетельство о публикации №115031909576
Свидетельство о публикации №115031909576
Рецензии