Святкова мить... Перевод Светланы Груздевой

Розплітає вечір ночі чорні коси
Намистини-зорі тонуть у пітьмі,
Води річки вітер тихше бути просить…
В неповторність часу йдемо поряд ми…

Скаче кінь та палить трави сухостеблі,
Від вогню не можна погляд відвести.
Як долоньку ніжиш, чутно ледве-ледве.
То не кінь стрибає – серцем щирим ти.

Гріє душу пісня (знаєш їх багато),
Це – розрада наша. Шлях струмком біжить…
Я ж – забутись хочу, в темряві блукати,
Довго йти під руку… Ти – не вік, а мить…

Та вона важлива словом, що злітає,
Кожним рухом. Кажуть: дія – є любов,
Обіймати вміє – навчена літами,
Цілувати губи, шию знов і знов…

Вечір, тане, тане… Жар вогню лишає…
Ліхтареве світло кличе: «Спати час!»
Мить моя святкова втомлено зітхає…
Будуть, будуть завтра зустрічі у нас!

Перевод Светланы Груздевой -
http://www.stihi.ru/2015/03/21/8421

Расплетает вечер ночи тёмны косы,
Ожерелья-зори – гости полутьмы.
Воды речки ветер быть потише просит…
В этот миг волшебный рядышком и мы...

Скачет конь и палит трав сухое тело.
От огня нет силы взгляды отвести.
Как ладошку нежишь, слышно еле-Еле.
То не конь прыгучий – сердцем щедрый ты.

Греет душу песня, светом полнит лица,
То – отрада наша. Путь лежит велик.
В темноте бескрайней я хочу забыться,
И с тобой под руку...Ты не век, а – миг…

Для души он важен словом, что слетает,
Каждым жестом. Верно: в действии любовь,
Обнимать училась с опытом, с годами,
Целовать уста и шею – вновь и вновь…

Вечер тает, тает…жар не остывает…
А фонарь на небе сна пророчит час.
Драгоценный миг мой томно вслед вздыхает...
Будут завтра снова радости у нас!