Що там за небокраєм,
За небокраєм неба край,
До себе манить неба край
І проситься душа за небокрай,
З дитинства ми батьків питаємо,
Чому ми неба край не маємо,
Долоні до небокраю тягнемо
І неба край усі шукаємо.
В житті ми мрію маємо:
Ми небокрай усі шукаємо
І згодом від батьків йдемо,
З собою впертість в торбу беремо,
Людей ми різних зустрічаємо,
Одних кохаємо, других ми зневажаємо,
А шлях ще далі від батьків веде,
Але до нас жаданий небокрай не йде.
Ми з часом рідне місто забуваємо
Та всі вважаємо, що гідну мрію маємо,
Долоні знов до небокраю тягнемо,
І далі край його шукаємо,
Чорниці в лісі назбирай
Та повертайся в рідний край,
В житті не варто небокрай шукати,
В житті недовгім, варто всіх кохати.
Небокрай
© Copyright: Михаил Набока, 2015
Свидетельство о публикации №115031908297
Свидетельство о публикации №115031908297
Рецензии