Не додавай мени печали
Вже келих випито до дна,
Хоч присмак був такий сірчаний
Того пекельного вина.
Намарне не топчи стежину –
Розправив крила, так лети!
Вже зовсім скоро, без спочину
Дощі весняні будуть йти
Так неквапливо, так повільно,
Впаде зернятко у ріллю…
І я відчую: знову вільна!
І я люблю.
Свидетельство о публикации №115031903557