О, Земле люба...

О,Земле люба!
може,ти і справді
Зупинка лиш коротка
                на дорозі
У вічність?
Та з тобою ми злилися,
Зріднилися,
Ти нам
    неначе мати,
Ніхто тебе не хоче
              покидати...


Хоча з колиски
            діти виростають,
І серце неспокійне
              їх веде
                в незвідане,-
"О,де ти,
           де ти,
                де... ?" --
І відлітають діти,
                відлітають...


Та матері любов,
            що нам дає життя,-
Хоча назад немає вороття!-
Щемить у серці
І до себе кличе знов.
Там вабить небо,
Тут зовуть гаї...
О,Земле рідна!
            Зорі!
Ми -- чиї?



        31 березня 1999 р.


Рецензии