Твоя солодка гiркота

КП
Твоя солодка гіркота
Мене п’янить щодня, щоночі.
Ніжно шепоче німота –
Крізь час і простір бачу очі
Твої єдині...
Хоч нема
Очей отих – є тільки небо.
Сумує усмішка твоя –
Мені ж лише її і треба...
Хоч не сумної,
Хай така...
Нехай сумна, нехай уявна...
До тебе тягнеться рука:
Жити без тебе так безбарвно!
Ти – барви, мрії, сподівання,
Ти – сенс і сила, широчінь,
Ти – всупереч мої бажання,
Ти – неба синього глибінь.
Ти – мій вогонь, моя спокута,
Моє спасіння рятівне...
Омана й правда, воля й пута,
Реальність, диво чарівне.
Слова без слів, є і немає,
Крізь ланцюги похмурих днів
Тебе з мільйонів упізнаю,
Бо ти – відгомін давніх снів,
Де синь і море...
Там з тобою
Удаль рука в руці йдемо,
Сонце пливе над головою,
Щасливі ми, бо мовчимо
Про час, що тихо зупинився
І хвилями з-під ніг тече,
Про вічний день, що відродився
І вже ніколи не мине.
Про світло у мені від тебе,
Про вічність у тобі мене.
Про те, коли уже не треба
Нічого, бо усе в нАс є.
14-18.03.15