Л. Юферова, Прощание с августом, пер с укр

Вот уж август доехал до края родного села,
Перезрелые тыквы везёт на телеге скрипучей,
Вот и прячет в сундук он клубки золотого тепла,
Чтобы пряже из солнца не рваться на ветке колючей.

Пусть на поле падёт чёрно - серой вуалью печаль,
И в посадках деревья застынут – как будто распятья
Буду ждать, буду ждать я, что снова придёт жерминаль,*
Или стану, как листья в осеннем костре, истлевать я.

И не греет мне душу деревни заброшенный вид,
Голубые мечты разбиваются бурей шальною,
Ни к кому, ни к чему не держу нареканий - обид,
Потому моя злюка - судьба так жестока со мною.

Урожай одиночества скуден – всегда недород…
Только в окнах - зрачках утомлённому  мир покажу я…
Но пока ещё в августе кони бредут через брод,
Всё ж за летние вожжи пока ещё солнце держу я.
__________________
* жермина;ль (фр. Germinal лат. Germen росток, побег) седьмой месяц (с 21-22 марта по 19 - 20 апреля) французского республиканского календаря, действовавшего в 1793-1805 гг.


Прощальна серпневi. Людмила Юферова

Вже серпень доїхав до краю мойого села,
На возі скрипучому звіз гарбузи переспілі
Й ховає до скрині клубки золотого тепла,
Щоб сонячна пряжа не збилася в голому гіллі.

Натомість на поле впаде чорно-сіра печаль,
В посадках дерева застигнуть в химернім розп’ятті…
Я буду чекати, що знову прийде жерміналь,
А може, й зітлію, як листя, в осіннім багатті…

Не грітиме душу первісна сільська глухомань.
І сині думки розіб’ються об вітер шалений.
Нема ні на що, ні на кого образ-нарікань –
То доля скажена занадто жорстока до мене.

У вікнах-зіницях колишеться стомлений світ…
Збира одинокість убогі свої урожаї…
Та поки ще коні серпневі не йдуть через брід,
Я літечка віжки, як сонячне диво, тримаю.

Жерміналь – весняний місяць у французів.

http://www.stihi.ru/2014/09/09/6815