Тво дотики надто пекучi

Ти торкнувся моєї душі. Твої дотики надто пекучі.
Я благаю не грайся зі мною. Не мани до смертельної пастки.
Ти говориш слова навмання, що для мене занадто болючі.
Пульс мій б'ється тихше і тихше і блідніє шкіра зап'ястка.
Розкажи мені, чим завинила? І для чого вся ця ворожнеча?
Твоє полум'я нищить все в попіл. І я знову стаю крижаною.
І ти дійсно вважаєш, від болі порятунком слугуватиме втеча?
Мої мрії хитаються. Важко. Душа в котре не знає спокою.
Що ти робиш зі мною? Навіщо? Схаменися! Не варто. Будь-ласка.
Твої дотики можуть зігріти або вщент рознести і спалити.
Скільки б досвіду я не мала, все одно потраплаю до пастки.
І невже насолода для тебе кому-небудь (мені) біль чинити?
Коли-небудь я справді повірю і покину тебе... А ти ж бо
будеш нове життя відчувати. Так, без мене життя - зовсім інше.
Я ж бо знаю, що ти неймовірний, ти шалений і ти дивовижний.
То яка із причин слугувала це нікчемне життя робить гірше?
Твої дотики надто смертельні. То ж вбивай мене, обійнявши.
Розчинюсь. І, мабудь, не відчуєш мене більше, як хочеш.
Твої дотики надто пекучі. Ти шалений. І робиться страшно.
Якщо ти мене не кохаєш, то наважся сказати це в очі.