Мудрiсть

   
Живу, думками багатію,
Що ми колись заживимо.
Не втратив ще оцю надію,
А інше все пішло на дно.

Немає злагоди між нами,
Вовками виємо давно.
І не минає день без драми,
Жевріє місто і село.

Тече Дніпро між берегами,
Реве в негоду наче звір.
І не пишається він нами,
Бо в нас багато вже гріхів.

Ніяк не можу зрозуміти,
Хто долю нам наворожив?
Як на Землі з гріхами жити?
Я запитати в Бога захотів.

Тяжке життя по всій країні,
Війна знедолила людей,
Вогонь пала на Україні,
Все більше горя і смертей.

Нас заїдає заздрість клята,
І кожен любить сам себе.
Поводимось роками ми пихато,
І мріє кожен про своє.

Пихатість - це надмірна плата,
Не шукайте люди ворогів,
Не йдіть війною брат на брата,
Не знищуйте країну до руїн.

Не слухайте політиків пихатих,
Їх аура – інтриги і брехня.
Духовність нашу маємо плекати,
Творити на Землі добро щодня.

А у політиків лише одна турбота,
До влади пруться мов бики.
Перед людьми показують «роботу»,
Добратись мріють до казни.

Про нас політики забули,
По-людські жити не дають,
Чужинці правлять і «акули»,
Не наїдяться, все  гребуть.

До влади рвуться, щоби красти,
Роки немає перемін.
Дай, Боже, розум нам і настрій,
У них своє – нащо ми їм.

Дійшли ми до такого стану,
Вважають нас за другорядний люд,
Я вірити в добро не перестану,
І більше не сприйму словесний бруд.

Прибрати треба всю надуту велич,
Уперто й зло відстоювать своє,
Не забувати те, що люди поруч,
Багато мудрих істин у них є.

А головне – це радощі життя,
І пісня що із серця лине.
Наснага праці, віра в майбуття,
Палка любов до нашої країни.