Радко Радков. Мовчання

Радко Радков
МОВЧАННЯ

   
Я відчуваю — у твоїм мовчанні
очей ясних поломеніє хіть,
в них зорі серпня, ночі до світання…
Мовчиш – і самота моя мовчить.

Моє дорогоцінне раювання –
твій подих відчувати – щасна мить.
Мовчиш – я ж чую голосу звучання,
що житом пахне й як трава гірчить.
 
Нам мудро каже істинне кохання,
його висот не збурить суєта:
любов – відлуння мудрості й пізнання.

До тебе мовлять так мої вуста,
у відповідь мені – твоє мовчання,
і в ньому — вся любові яснота.


(переклад з болгарської – Любов Цай)

***

Оригинал:

Радко Радков
МЪЛЧАНИЕ



Когато ти мълчиш до мен, когато
живеят само твоите очи
с цвета на звезден август, с нощ на лято –
мълчиш, и самотата ми мълчи.

Тъй родно, свидно, толкова познато
е твоето дихание – звучи
мълчанието, с твоя глас богато.
и с мириса на жетвата горчи.
 
Да, истинската обич мъдро спори
с неказващите думи, затова
че тя е Слово с отглас на простори.

Аз ти поднесох своите слова,
а ти с мълчание ми отговори.
и любовта по-точно назова.