Ти зник з життя мого, нічого не сказавши.
А я поринула в глибокі свої сни.
Ти зник... з собою, жадібно узявши,
Все сяйво сонця і квітки весни.
А я не знаю де мені подітись.
Блукаю і блукаю в своїх снах.
Лиш мрію щоб почав мені ти снитись.
Й тебе шукаю в інших іменах.
Та вже нікого і нічим не замінити,
Твоє ім'я, і посмішку, і шарм...
Та вже нічого і ніколи не змінити.
Ти бачиш сонце і квітки. Гомін казарм.
Що ж бачу я? Без тебе - вже нічого.
Лиш бачу сни - пустельні міражі.
І згадую постійно я з тривогою,
"такі вже рідні і такі чужі".
Ти зник з життя мого, нiчого не сказавши
© Copyright: Арина Ковальских, 2015
Свидетельство о публикации №115031711558
Свидетельство о публикации №115031711558
Рецензии