Вода. Вогонь. Дерево. Сутеніє. Сіріус - майже в зеніті.
Вільжисто. Тулюся до курища. Нюшу вербові котики.
Живу, ніби в останній день.
Небо - на маківці, під ногами - товща земна, а між ними - прана.
Повільно дихаю, ніби коня напуваю.
Знаю про все і водночас нічого не знаю.
Але найбільше про себе
не хочу знати.
Мантра лоскоче м'яке піднебіння.
Цокають бруком у Львові підкови.
Кава у турці на дві філіжанки вже скоро поспіє.
Що я самотній роблю тут, на березі ночі?
Чому ніхто мене в дім не покличе?
Чом не спішу я у кнайпу чи просто кав'ярню?
Треба сказати відверто: я просто не хочу:
ні товариства, ні міста, ні церкви.
Хочу побути отут наодинці:
з річкою, вогнищем,
небом ...
108 - Ноктюрн-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115031607852
Свидетельство о публикации №115031607852
Рецензии