В Украинской земле

«В Украинской земле»

Здесь нету оркестра, нет слез матерей,
В полях Украины, хоронят парней,
А в братской могиле, десятки мужчин,
Солдат безымянный и он не один.

А дождь из свинца, он мелькает вдали,
Насытиться пули, хотят не земли,
Солдатский лишь слышен израненный крик,
Глаза командиров, застыли на миг.

Я друга нашёл, среди павших вчера,
Теперь без отца, вся его детвора,
Смотрю на него и не знаю, как быть?
Домой отослать, или здесь хоронить?

Солдат Украины, не лёгок твой труд,
А все ли домой те солдаты придут?
Вновь кровь проливалась, мрачнела заря,
Но с честью, за Родину гибли, не зря.

Копаем мы землю, она как гранит,
Солдат убиенный, теперь вечно спит,
А «берцы» по снегу, так тихо скрипят,
Кирками, лопатами, землю долбят.

Прости меня друг, я тебя не сберёг
И детям и внукам, всем будет урок,
За мать Украину, все в землю легли,
Ты враг о пощаде теперь, не моли!

«В Українській землі»

Тут немає оркестру, немає сліз матерів,
У полях України, ховають хлопців,
А в братській могилі, десятки чоловіків,
Безіменний Солдат і він не один.

А дощ зі свинцю, він майорить вдалині,
Насититися кулі, не хочуть землі,
Солдатський лише чути поранений крик,
Очі командирів, застигли на мить.

Я знайшов одного, серед полеглих вчора,
Тепер без батька, вся його дітвора,
Дивлюся на нього і не знаю, як бути?
Додому відіслати, або тут ховати?

Солдатів України, не легкий твій труд,
А все додому ті солдати прийдуть?
Знову кров проливалася, мрачнела зоря,
Але з честю, гинули за Батьківщину, не дарма.

Ми копаємо землю, вона як граніт,
Солдат убієнних, тепер вічно спить,
А «берці» по снігу, так тихо скриплять,
Кирками, лопатами, довбають землю.

Прости мене один, я тебе не зберіг
І дітям і онукам, всім буде урок,
За матір Україну, все в землю лягли,
Ти ворог про пощаду тепер, не моли!