Після пляшки горілки я буду завжди
тобі писати-телефонувати,
псувати нерви. Кричати-знущатись.
Відверто посилати до біса.
А потім дико ревіти
й просити пробачення.
Ти мій вічний біль,
моя алкогольна слабкість
й невиконане бажання.
Я б хотіла назавжди лишатись
в області твого серця.
... Мрії, які не збуваються,
роблять нас сильнішими.
Я розлітаюсь на друзки,
а ти глузуєш...
Болем в голову. Нервова система
розпадається.
Кохати, то велике мистецтво.
Й варто до цього звикнути.
16. 03
© Copyright: Алла Паранойя, 2015
Свидетельство о публикации №115031601299
Свидетельство о публикации №115031601299
Рецензии