Хіба не видно як я догораю і тлію
І сльози мої не як пара то плавлять як сталь
Мої покоренні і здійсненні кошмари
Мене доїдають як падаль, побиту як шмаль.
Невже я так мало даю замість горя
І стільки тепла, скільки може у мене горіть
Хіба я так мало даю, чи топлю тебе в морі
Чи може я вже розвів свою хіть.
Насправді щодня і щоночі й секунди
Твоя тінь не дає мені вільно дихнуть
І як я іду на балкон проти ночі
Щоб серед диму цигарки побуть
І чи так мало прошу на взаєм собі, трохи
Я мало із глузду пішов коли слово почув
Я не хочу в кучі бруду тонути
Заради щастя секунди, яку й сам не збагнув
І що загубиться серед мого тремтіння
І божевілля і страху і сліз моїх вкрай
Я не хочу шукати ту долю секунди
Де повинен збагнути все щастя і рай.
Secunda
© Copyright: Доминик Смех, 2015
Свидетельство о публикации №115031611737
Свидетельство о публикации №115031611737
Рецензии