Хочеться чуда... Из Лины Костенко

К 85-летию Лины Костенко Хочеться чуда…


ЛІНА КОСТЕНКО

* * *
Хочеться чуда і трішки вина.
Дні пролітають, як сірі перони.
Чорний букет надвечір’я — ворони —
місту підносить струнка далина.
Що ж, я свій вік одробила сповна.
Що ж, я свій вік одробила по-людськи.
Дні облітають, як чорні пелюстки.
Хочеться чуда і трішки вина.

Доки ж ці пута, пора і звільнить.
Де ж ви, мої золоті пасторалі?
Літо літає і осінь дзвенить.
Розпач накручує чорні спіралі.
Де ж мого слова хоч би хоч луна?
Знову пішла Україна по колу.
Знову і знову, ще раз у ніколи?!
Хочеться чуда і трішки вина.


Из Лины Костенко

* * *
Хочется чуда и просто вина.
Серые будни летят, как перроны.
Чёрный букет надвечерья — вороны —
снова увидится мной из окна.
Что ж, отработала век свой сполна.
Что ж, отработала век свой по-людски.
Чёрные дни облетят, не вернутся.
Хочется чуда и просто вина.


В путах всю жизнь, время б освободить.
Где ж золотые мои пасторали?
Лето летает и осень звенит.
Чёрным  отчаяньем крутит спирали.
Эха от слов моих нет. Чья вина?
Снова пошла Украина по кругу.
Вновь в никуда, в никогда, за сутугу?!
Хочется чуда и просто вина.