Я пишу оці вірші тобі,
І все це не просто так,
Писати їх приємно мені,
Знай це такий мій знак.
В небі зорі вже сяють,
Я на креслі оце сиджу,
Зорі нічого незнають,
Що я говорю тобі.
Знаєш я кинув курити,
Так як просила ти,
Мені б тільки з тобою палити,
і з тобою кудись йти.
Чому я не можу без тебе?
Дуже просте питання,
Бо тоді не снує мене,
Яке ж сильне оце кохання.
Я сиджу і чекаю тебе,
Думки в голові тільки одні,
Як летітимеш ти до мене,
І як я тебе обійму.
***
© Copyright: Сергуня Мариненко, 2015
Свидетельство о публикации №115031509102
Свидетельство о публикации №115031509102
Рецензии