15 березня

Мені п*ятдесят п*ять ще не було ні разу!
Бо ж  до таких висот іще не добиралась...
Тут треба щось сказати про *життєву базу*,
Про те, що вже збулось і те, чого не склалось.

Дівочі мріі, що так мріями й зостались.
І про вершини, що мені не підкорились.
Картини, що колись рожево малювались,
Та всі у  чорний негатив перетворились.

ЗдобУтки?  Є, звичайно! І  таких - чимало.
Але вони від Мрій моїх  - такі далекі...
Життя-буття   саме-себе  коректувало,
Міняючи весь час   кокоси - на смереки.

Як за мутним вікном швидкоі електрички,
Летіла, мчала  вдаль життєва панорама.
І нові землі... Нові друзі...Нові  звИчки...
І чаша смутку,  колись випита до грама.

П*ять - п*ять... Таки,  щось є у цьому таємниче
та загадкове. І донині - невідоме.
У дзеркалі життя  вдивляюся в обличчя -
Своє... незмінне... і до болю  так знайоме ...

Мені ще  підсумки підводити зарано.
У цьому віці ще тАк  може закрутити!..
Я й Автор, і Герой  лише  свого  роману,
А значить -  буду й далі  ЖИТИ  та ТВОРИТИ !

                А.Я.