на перехрестi
тільки, як нам збагнути: навіщо?..
очі дряпають сльози… наші мрії в ярмі…
не обізнано, з хижістю, злісно –
ладні самі себе розіпнути навмисне,
щоб поставить навколішки гордість,
щоб не знати, як біль:
нишком знов душі тисне?..
милуватись спішімо сьогодні –
двоє
люблячих,
світом!..
Свидетельство о публикации №115031501754