Шон Маклех-Тепло потухшего очага-Перел

Тепло згаслого вогнища
Шон Маклех
                «Біда так тяжко пише мною.
                Так тяжко мною пише біль…»
                (Василь Стус)

Якось я ночував на пустельному березі океану біля скель Коннахту. Я слухав цілу ніч хвилі, які  шуміли важко і тривожно. Місяць був якийсь неприродно блідим і сумним опудалом неба. А мені все згадувались давні легенди про феніїв та про королеву Медб. І тоді я написав таке:

Місяць – це білий кіт Космосу.
Чому його муркотання
Таке сумне і тривожне
В ці ночі холодні та вітряні?
Чому така тиша
На кам’яних сторінках
Важких ірландських дольменів-книг?
Чому замовкли вони коли
Кожне слово літописів
Волає поглухлим нащадкам?
А кожне слово легенд болить?
Споглядав картини Ван Гога –
А там сонячно.
Слухав музику старого лісу –
А там безодня.
Зберу я оркестр з білочок та їжаків,
Зайчиків та дощу
(Бо зайчики то діти літньої зливи).
Нехай їх мелодія відкриває вікна
Маленьких королівств Ірландії.
Давно полеглі воїни мого клану
Приходять тінями до згаслого вогнища,
Де вуглини останнім теплом
Нагадують, що зима це сон розуму.
Розкажу їм про Гогена –
Він теж нетутешній,
Він теж втік від буденної сірості
У неіснуючий світ рудого кольору.
Хто скаже мені:
Чи є щось на світі безглуздіше
Нелогічніше і недоречніше
Ніж історія моєї Батьківщини
Нещасної?

...

Тепло потухшего очага
Шон Макле

 «Беда так тяжело пишет мной. Так тяжело мной пишет  боль...»               
                (Василий Стус)


Однажды я ночевал на пустынном берегу океана у скал коннахтами. Я слушал всю ночь волны, которые шумели тяжело и тревожно. Месяц был какой то неестественно бледный, как печальное чучело неба. А мне все вспоминались древние легенды  фениев о королеве Медб. И тогда я написал:

Луна (это...) Белый кот. Космоса.

... почему? Его... мурлыканье!
(такое печальное и тревожное...?
... в эти холодные. И ветреные. Ночи.

Почему...?
Такая тишина (на каменных страницах...
Тяжелых ирландских (дольменов-книг...?

Почему они успокоились...
... когда. Каждое слово летописей!

Взывает!!
(к оглохшим потомкам?

А каждое слово. Легенд.
Болит?

...

Смотрел картины Ван Гога - а там. Солнечно.
Слушал музыку старого леса - а там. Бездна.

Соберу я оркестр (из белочек и ежей...
Зайчиков и дождя (потому что зайчики...
Это дети! Летнего ливня!!

... пусть. Их мелодия! Открывает окна!!

(маленьких...) Королевств.
Ирландии.

...

Давно павшие!
Воины (моего клана...
Приходят тенями (потухшего...) Очага.

... где угли. Последним теплом...!
Напоминают!! (что зима...
Это... сон разума.

... расскажу им. О Гогене (он тоже нездешний...

Он тоже ушел (от будничной серости...
В несуществующий мир!
Рыжего... цвета.

...

Кто скажет мне:

Есть ли... что на свете. Нелепее?
Не логичнее и неизречённее...

... чем. История. Моей Родины?

Несчастной..