Л. Костенко. Открываю рассвет я скрипичным ключом

Лина Костенко, украинская поэтесса

Открываю рассвет я скрипичным ключом,
а черную ночь инкрустирую нежностью.
Горизонт поднимает багряным плечом
день – как страницу нотную вечности.

А сегодняшний день – он веселый фрагмент
из будто шальной моей доли?
Улыбается правда глазами легенд,
и свобода – глазами неволи.

Любовь неповторимая – моя волторна.
Пути прощальные – скрипка печальная.
А серые будни, бьют словно в бубны…
Очень легко мне и очень трудно.

Так чего же ищу я и чем я жива?!
Многовекторный мир, многолюдный.
Стихи, вы поэзия? Или только слова?..
Только будущий слух -  абсолютный.

Март, 2015 г.
оригінал

Відкриваю світанок скрипичним ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
день – як нотну сторінку вічності.

Що сьогодні? Як веселий фрагмент
із моєї шаленої долі?
Усміхається правда очима легенд
і свобода – очима неволі.

Любов неповторна – моя валторна.
Шляхи прощальні – перша скрипка печалі.
А сірі будні будуть бити, як в бубни.
Дуже мені легко. Дуже мені трудно.

Так чого ж я шукаю і чим я жива?!
Велемовний світ, велелюдний.
Ви поезія, вірші? Чи тільки слова?
У майбутнього слух абсолютний.