Я як Львів, що стоїть між доріг і річок,
Оповитий туманами диких думок.
Поєднанням бароко і середньовіччя
Я стискаю тобі передпліччя,
Я скидаю тебе на узбіччя,
Бо така ж швидкозмінная, як наша погода,
То дощі – я так плачу,
То сонце палюче.
І дихати нічим, і хочеться звідси втекти.
Я тебе ще мільйони разів не побачу,
І тілом зболілим болюче
Буду спрагло чекати весни.
Я як Львів історичний – ти просто дивися,
Не сміти, не торкайся, як роблять усі:
Фотознімок на пам’ять, камінчик з підлоги святині.
Ти видовбуєш рани в моїй листопадній душі.
Я як Львів, проклинати й жадати
І все одночасно.
Ти не зможеш забути мене,
Ти прийдеш в кафе,
Де сидітимуть люди,
Ти будеш чекати.
От ти кажеш, що все буде добре, чудово, прекрасно,
А я знаю, що просто нічого не буде.
Зі мною - ніколи не буде, ніде…
Я як Льв в
© Copyright: Христина Орехова, 2015
Свидетельство о публикации №115031404828
Свидетельство о публикации №115031404828
Рецензии