Запилений грудневий сад

На спадi осенi у кишлаку Максумабад

Запилений
              грудневий сад,
зводи лоз над суфою –
                пустi...
блiно-сiрого неба
                обвал...
глиношкiрi усюди
                листки...

Листя...
               лiнiї жилок густi –
... та торкнись... –
                немовля-виноградник... –
явить
              витонченi персти,
розсипаючись,
                в звитках долонь...

Листя... –
                савани... –
                зблиски крил
глибини,
                що усе поглинає...
ось i посохи
                старцiв...
могил... –
                ледь помiтну прикмету
являють...

...тiльки дощ налетить,
                оголивши –
саду втаєне
                вiчне питання...
посох слова –
                тiлесний алiф*
у керамiцi
              лоз листопадних...

...i побачиш
             крiз нальоди слiз
на безснiжнiм
                порозi ззими –
квiтники
            свiтанкових троянд
у розпуклiм
                бутонi чалми...


_____
*алиф – перша лiтера арабської i перьскої абетки.


Переклав Iгор Маленький