Чи потрiбна я тобi?

Чи потрібна я тобі? Скажи, будь ласка.
Бо у серці вже опламеніли квіти.
Чого коштує чужих потоків казка?
Відгриміли й паморозю вкрились віти...
А чи варто було в ці ігри грати,
Коли зорі палили кришталем серце?
Намагалися бережно шанувати,
Та в полоні попелу тепер все це...
Ми боролись за те, що уваги не варте,
Місце знаходження - невідомо,
Перед собою географії карти,
Значними втратами визначаємо хто ми...
Втомилися квіти цвісти безупинно,
Озера ховати таємні трактати,
Тепер наче поряд, та проходимо мимо.
Час пише свої життєві кантати.
І вже незалежні повітря потоки
Пройняті парфюмом емоцій первинних.
" Пройдуть ще віки..." - твердили пророки,
А храм пам'ятатиме сльози невинних...
Момент здивувань затьмарить свідомість,
Бо все на землі непідвласне людині.
Час плине, як човен у невідомість.
Торнадо, як поштовх у спину віднині.
Крок може інколи болісним стати.
Мрійливість розвіється вітром буденним.
Важливо навчитись між стрічок читати:
Між "чую" і "знаю" відсотком мізерним...
Таємно й містично проникнуть в клітини
Непомітні флюїди почуттів безперечних.
"Чи потрібна тобі?" - Так минають години,
Зберігаючи стійкість думок небезпечних.

13.03.2015