Обiйми мене, чуеш? Мiцнiше...

Обійми мене, чуєш? Міцніше
І до інших більш не відпускай
Мені буде хоч трошечки ліпше
З ними бути не хочу, ти знай

Як би вирватися з цього кола
Та крізь терен до тебе прийти
Пізно ми озирнулись навколо
Серце каже, що треба піти

Чом же ти мене так відпускаєш?
З легкістю, наче ляльку свою
Так шкода, адже ти і не знаєш
Що коханий, тобою живу

Я не буду кричати з безсилля
Віддаєш? Добре, я уже йду
Душу я полишу  без насилля
До порога хутчіш   доведу

Я не прагну дурних забаганок
Ти в коханні своїм не клянись
Не народжуй нових обіцянок
В душу бідну мою не тягнись

Не картаю я, не проклинаю
На все це була воля твоя
Вибір зараз, коханий, приймаю 
Може й справді я доля чужа?

Ти напевно, не мрієш почути
Чом я з ним, а не вірність твоя?
Він сумів моє серце збагнути
У країні його лише я

Ти не думай, я не дорікаю
Мало часу лишилось у нас
З розумінням тебе я сприймаю
Не гнівитись віддала наказ

Просто знай, що коли цілувала
Це все щиро бувало, повір
Я нікого  так не обіймала
Та чужим не стелила постіль

Щоб не трапилось в прийдешнім, чуєш?
Десь в душі досі полка твоя
І нехай ти кохання змарнуєш
Всім на зло, вона мрія моя

У цьому світі без правил та честі
Я бажаю знайти дивину
Не сприймаючи хтивість безчестя
Ти тримай лише віру одну

Я благаю тебе про одне лиш
Ти кохай її і не втрачай
Якщо стрімко втекти їй дозволиш
Життя  втратиш, про це пам’ятай