Чужi сутiнки
Вже впали сутінки на землю,
Загасло світло навкруги,
Якось все стало раптом темно,
Геть почорніли береги.
Дівча мале узявши в руку
За кроком крок вела її,
Хтось освятив навік ту злуку,
В цій несповіданій сім'ї.
Дитинка була їй по пояс,
То, певне — внука-поводир,
Казала щось у тихий голос
Про рукавички зшиті з дір.
Навколо них текли байдуже
чужі життя, німа ріка.
Чи зрозуміти хтось подужа
Онуку й бабцю, що сліпа.
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115031300835
Свидетельство о публикации №115031300835
Рецензии