Виталий Коротич. Накопления

                Виталий Коротич.


                НАКОПЛЕНИЯ


               Глеб Ходорковский - перевод.


                Люди собирали
                ДОма у них - высокое ложе.
                ДОма у них - зеркальный шкаф
                с полированными боками
                губкой засасывает деньги
                их сберкнижка
                и высасывают болезни
                годы за годами       
                Почему
                накупить-сохранить можно
                сигареты
                жестянки консервов
                и жёлтые ящики мыла?
                Почему
                собирают люди чужие секреты
                а свои другим людям дарят?
                так мило
                собирать коллекцию спичечных этикеток -
                это называется филоментией -
                или коллекцию марок
                или библиотеку книг
                по этикету
                или поток чужих видЕний?
                Почему есть вещи которые выдаются
                НАВСЕГДА?
                Дни нашей жизни
                слова наших мыслей, изложенные на страницах...
                Как поезда стучат воспоминанья -
                сердцами
                по рёбрам шпал
                Стучат,
                стучат часы,
                стучат шаги врачей в холодном коридоре.
                В палате душно.
                Голову больную
                кладёт на белую подушку человек.
                И кажется ему,что как шкафЫ
                скользят из жизни
                скользкими боками
                и возвращаются те прожитые дни
                которые никто и никогда
                уже не возвратит


               
Віталій КОРОТИЧ

НАКОПИЧЕННЯ

Люди – збирали.
В них дома – високі ліжка,
В них дома – дзеркальні шафи
З полірованими боками.
І гроші вбирає губкою
Ощадна книжка.
І хвороба вбирає
Роки за роками.
Чому можна накопичити
Сиґарети
І бляшанки консервів,
І жовті ящики мила?
Чому люди збирають чужі секрети,
А свої людям дарують?
Дуже мило
Зібрати колекцію сірникових етикеток –
Це зветься філоментією,
Або колекцію марок,
Чи бібліотеки книжок
З питань етикету,
Чи серію чужих марень.
Чому є речі, які лише видаються
Назавжди?
Дні життя нашого,
Слова думок наших, викладені на шпальтах…
Стукотять спогади, як поїзди –
Серцями
По ребер шпалах.
Стукотять годинники.
Стукотять лікарі по холодному коридору.
У палаті душно,
І людина кладе голову хвору
На білу подушку.
Їй ввижається, як шафи
З слизькими боками
Вислизають з життя
І повертаються дні прожиті,
Яких ніхто вже не поверне.
Із серця спадають камені,
І все забувається,
Як у Жюля Верна.
І приходять предивні спогади.
На білі простирадла,
Чисті, як марення,
Людина лягає,
А над нею химерні, мов пагоди,
Пропливають мрії
Про накопичення днів.
Марно.

“Літературна Україна”, 4.XII.1962

Джерело: Іван Кошелівець. Панорама найновішої літератури УРСР. Видавництво "Пролог", Мюнхен, 1963.