Лебедино легко ступала,
Ледь торкаючись до підлоги,
Житом доленька обсипала
І рушник стелила під ноги.
Наречений гадав: чи сниться?
Дзвони, церква, троянди білі,
На вінцях янголяток крильця,
Постать дівчини щемно-мила...
Як тополька під вітром ніжна -
Скільки ж горя вона зазнала!
Хвора мати від сліз осліпла,
Батька підла війна забрала.
Це згадала і на весіллі
Прикрий сум сховала у квітах.
Обіцяв коханий: всі сили
Він віддасть, щоб у мирі жити.
Німб виблискував на іконі
І в Святого Юрія зброя,
А у небі раділа за доню
Світла й чиста душа Героя.
Наречена
© Copyright: Елена Макарчук, 2015
Свидетельство о публикации №115031311320
Свидетельство о публикации №115031311320
Рецензии
"Дзвони", не "Звони"- Церковні дзвони, шкільний дзвінок- виправ, будь ласка. Успіхів.-Л.Г.
Лариса Геращенко 23.03.2016 20:42 • Заявить о нарушении
Лариса Геращенко 23.03.2016 20:42 • Заявить о нарушении
Дякую!!! Готую книгу до друку: зараз кожне зауваження - на вагу золота. Цей вірш 100 разів перероблювала - багато зауважень було. І ніхто не побачив звони))
Елена Макарчук 23.03.2016 23:47 Заявить о нарушении
Елена Макарчук 23.03.2016 23:47 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.