Грею руки вновь пиалой чая. Мирослава Стулькивска
http://www.stihi.ru/2015/03/11/834
Грею руки вновь пиалой чая…
Месяц, звёзды в небе я встречаю.
В грёзах потерявшись, в бездне ночи,
В мир бессонниц опускаю очи…
Завтра будет солнечно и ясно,
Мартовские боли и тревоги
Отойдут…жизнь всё-таки прекрасна,
Хоть бывают тяжкими дороги,
По которым в Небо всходят души
От терпенья аж до вознесенья…
Мне прошепчет ветер: – Ты послушай
Ночи тишину и вдохновенье…
Слушаю…Молчу, пишу, вдыхаю
Ночь и вечер, запахи и звуки.
И себя на волю отпускаю…
Вновь пиалой чая грею руки.
Ночь стихи бормочет за оконцем,
Каплями вбивая в подоконник.
И весна ложится тёплым солнцем
В приоткрытые мои ладони…
Оригинал:
Грію руки знов горнятком чаю...
Місяць, зорі в небі зустрічаю.
В мріях загубившись серед ночі ...
У безсоння опускаю очі...
Завтра буде сонячно і ясно,
Березневі сумніви й тривоги
Відійдуть... Життя таке прекрасне,
Хоч бувають стомлені дороги,
По яких у Небо сходять душі,
Від терпіння аж до вознесіння ...
Прошепоче вітер: "Ти послухай
Тишу ночі і своє натхнення ... "
Слухаю... Мовчу, пишу, вдихаю
Ніч і вітер, запахи і звуки.
І себе на волю відпускаю...
Знов горнятком чаю грію руки...
Ніч шепоче стиха за віконцем,
Краплями стікають світлі миті.
І весна лягає теплим сонцем
У мої долоні привідкриті ...
Свидетельство о публикации №115031200710