Як хвилі, перекочуються серцем
Незвідані високі почуття,
Озвучені крізь мить Життя і Смерті,
Крізь пам'ять Вічну й Вічне забуття.
Настояні на власному й чужому,
Ці почуття то зцілюють, то – ні,
Але становлять частку, і вагому,
У баченні, у Світо-відчутті.
То переходять в Радісні світанки,
То гинуть серед страху і нудьги
Високі почуття – Душі надбання,
Як щедрий дар від Неба і Землі.
12.03.2015
Як хвилi, перекочуються серцем
© Copyright: Катерина Жебровська, 2015
Свидетельство о публикации №115031203165
Свидетельство о публикации №115031203165
Рецензии