Ніч мов крапля свинцева
Замертво впала в шахти зіниць.
Праворуч – день, і нікого зліва.
Клякло все, крім перехожих лиць.
Незвично буть полоненним…
Скоро світанок, а там і весна,
Відсутність зірок безіменних
Добавляє кошмарність снам.
Незвично бути залежним,
Не можна ось так взагалі без думок,
А думки про необережність
Непомітно здавлював смог.
Гартує сірість байдужа,
Всі давно на своїх місцях,
А в мою дерев’яну душу
Методично вбивався цвях.
Н ч мов крапля свинцева
© Copyright: Олег Кара, 2015
Свидетельство о публикации №115031201301
Свидетельство о публикации №115031201301
Рецензии