Скорше реакц я а не реценз я на виставу любов на з

       Скорше Реакція а не Рецензія  на виставу Любов На ЗАМОВЛЕННЯ



Лірична  комедія? Скоріше  глибокий  симбіоз  почуттів і філософії  буття!  Трагікомедія! З елементами драми.

«Любов на замовлення» -  це  не просто сценарій  та  гра акторів і цілої команди  професіоналів - реквізиторів, режисера, художників  по світлу, звукорежисера… То є  реальність. Всіх  часів.
Жінка, самотня, з живими очима, сповненими  надії. Чоловік, який розривається між бажанням афери  і почуттями,  до того не відомими…  Правду  кажуть, що жінка – майстриня.  Вона ліпить  чоловіка, вона   його  творить. І саме старша, досвідчена  пані, леді, по своїй  істині і природі, відкрила в жигало і шарлатані  щось таке, куди хочеться заховатися і розчинитись там, якусь маленьку рожеву  хмаринку  свідомості, де затишно і безтурботно… Йому. Обом.

Так, саме камерна сцена  дозволяє  найбільше  доторкнутися  до гри акторів, вони стають ближчими…та й не тільки…губиться межа…ти, не залежно з  якого місця  споглядаєш  перфоманс , ти  ніби   крадькома  підглядаєш  за  чужим  життям. .. Хочеться  зупинити,  запитати  щось у актора.  Звичайно, тоді тебе виженуть із залу..)) Правила хорошого тону  нам це не дозволяють…А тААк хочеться!  Ти забуваєш  про то, що це тільки гра. Можливо тому, що гра – не тільки!  Актори, вони  саме зараз, в цей призначений час – щирі, з моментами імпровізу. Вони  перевтілюються  в своїх героїв. І вірять їм. Так. Добре розуміючи і ні в якому разі не осуджуючи їх. Жінка, з босими п’ятами, наче говорить – я відкриваюся вам, хочу, щоб ви побачили і зрозуміли мене, мою правду.
А правда пронизана болем. Коли ти стаєш лише копією, даруючи молоді літа, а потім тебе, як якусь шмаркачку, без імені та плем’я, залишають на одинці із твоїм минулим. Забираючи майбутнє. Хіба таких  історій мало? Досить  актуальна тема. Та з цим потрібно жити. Як  живе наша героїня , і сотні, тисячі жінок сьогодення…Коли ти змушена грати роль щасливої пані, мадам вищого класу. Коли ти купляєш собі квіти, і розмовляєш з автовідповідачем. Це просто жалюгідно. І дуже боляче! Для красивої, гарної  породи. Але, заслуговує  на  пошану те, що при таких умовах вона не збожеволіла. Це говорить про її силу. І те, як граючи роль зацяцькованої дівчинки, вона зуміла щиро покохати.
Так, спершу  жигало допоміг їй відчути свої бажання, назвати їх, а потім вона  повністю віддалася  своїй ілюзії. Звичайно, легко  перейти з одного обману в інший, незалежно від того, хто пише сценарій… Та.. Як хороше, як солодко, коли ти в казці, вже іншій…Без дочки в Парижі і розлучення, на самоті в скруті. Зараз ти можеш придбати, купити кохання, а потім повірити, що потрібна ти, а не твої гроші в умовних одиницях по сьогоднішньому курсу.

Вистава –  без антракту. Вона пов’язує  усіх  членів цього сакрального дійства. Тримає  постійний зв’яок між  глядачем та актором. Ти не  просто пасивний  овоч на кріслі, ти  весь час знаходишся в напрузі, проживаючи кожну подію і відчуваючи те, про що говорять поміж строф. А говорять як є і без брехні, а підіймають багато питань. Навіть якщо герой бреше своїй  жертві про вищу освіту, скільки таких молодих  людей після вузів  ідуть в нікуди або ж просто на  поганий шлях? Скільки талановитих  та принизливих? Скільки задля хворого серця власного маля зроблять усе? Навіть стануть жигало?!

Завдяки цій виставі є над чим замислитися. В якусь годину п’ятдесят хвилин вклали багато змісту. Тема зради, тема зламаних надій, тема самопожертвування заради любові, тема становлення особистості – коли герой все ж таки повертається до своєї ВЖЕ коханої, тема підступності і справжньої гри шахраїв, тема масок – коли видаєш себе не за того, ким ти є, тема жорстокості – коли залишаєш на бобах  матір своєї доньки, тема хто ти є і що ти хочеш в цьому житті. Та все це об’єднує лише одне – вибір. Саме завдяки йому ти є той, ким і залишаєшся. Тільки твій вибір формує твоє  Я  і говорить яка ти людина.
Отже, така вистава, «Любов на замовлення» - вибір. Гарний вибір подивитися правді в очі. Зняти з себе одяг, як робив це жигало, не зважаючи на думку оточуючих і не боючись бути осміяним. Можливо, страшно тоді, коли ти ошуканий, чи обманюєш. Це дряпає серця, а не твоя зачіска, теракотова сорочка, чи не застібнутий ґудзик на платті. Правда – завжди ближче. Треба лише відкрити очі.