Спогад лине в дні далекі,наче птах,
Десь,згубилося дитинство у роках,
Я ніяк туди стежину не знайду,
Лиш думками повертаюсь,за межу.
Там на зустріч тягнуть руки явори,
У дворі колишуть гойдалку вітри,
Там танцюють разом сонце і дощі,
І біжу я босоніж по спориші.
У бузку там можна щастя віднайти,
Й до веселки можна запросто дійти,
Там жучки ведуть танок свій у воді,
Там батьки мої щасливі й молоді.
Підкидає татко доню в небеса,
Мама стрічки в довгі коси запліта,
Я тулюсь до них і щастя через край,
Не спіши моє дитинство,зачекай.
Час дитинства є найкращий у житті,
Там душа живе в любові й простоті,
Я ніяк назад стежину не знайду,
Тільки думка й серце лине за межу.8/5/2014
Спогад
© Copyright: Мария Круль, 2015
Свидетельство о публикации №115031210417
Свидетельство о публикации №115031210417
Рецензии
