(пiсня)
1 куплет.
Ми нiби-то знали, свiтанок не прийде.
Ми нiби-то знали, ми сонцю набридли
Кохалися до непритоми, нестями,
як нiби-то вперше i, мабуть, востаннє.
Ти пестила нiжно мене, мов дитину,
i разом з тобою до щастя я линув.
Ми навiть забули про всесвiт навколо,
немов окрiм зараз не буде нiколи.
Приспiв
Це наше життя -
спекотних зелених очей твоїх поклик.
Це наше життя -
до губ твоїх нiжних невпевнений дотик.
Це наше життя -
тремтiння тендiтних плечей у обiймах.
Це наше життя -
кохання, що ми загубили у римах.
2 куплет
Ми нiби лелеки злiтали у вирiй,
I губи притулку шукали на шкiрi.
Ти тихо стогнала у щастя в полонi,
я танув, мов снiг, в твоїх теплих долонях,
тобi шепотiв нiсенiтнi дурницi,
пив сяйво з очей твоїх, наче з криницi.
Ми навiть забули про iншi бажання,
як нiби-то вперше i, мабуть, востаннє.
Приспiв.
Це наше життя...
© Copyright: Дмитрий Резепин, 2015
Свидетельство о публикации №115031101030
Свидетельство о публикации №115031101030
Рецензии