Буває тиша накриває,буває.
Та спопеляють серед ночі...
Кохання очі,чуйні очі.
І потайки летять думки.
Із серця щирого,здалека...
Летять,немов летить лелека.
Та дзюркотять іще струмки.
Той милий погляд з серця плине...
І вітром лине,лине,лине.
Даруючи кохання спів.
Лиш поглядом одним,без слів...
З цілунками у небо зрине.
Сідаючи птахам на спини.
Я політати й сам хотів...
Зостався цвітом горобини.
Кохана в коси заплела.
І я вдихав на повні груди...
І пив неначе з джерела.
І знав,і вірив,знову буде.
Ну а вона таки й була...
Була зі мною і повсюди,
Та й свої крила віддала.
(Понкратова.О.В.)
Кохання очi, чуйнi очi
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115031005404
Свидетельство о публикации №115031005404
Рецензии