Просто обережно скажи мені: - "прощавай".
Обіцяю не сприймати це спокійно.
Обіцяю кричати що є сили.
Не шкодувати краси твоєї машини.
Ми дихати забудемо як...
Мене припинять бісити "зайві".
Прокидатись буде потреба.
Але чи це тобі треба?
Краще лиши нас похмурого неба.
Припини мовити що бігти треба.
Що нема правди без біди.
Винищ ти рештки самоти...
Саме ти!Саме ти!
Або як можеш - відпусти.
Бо я кудись знову тікаю.
До біса себе посилаю.
В легенях дим.Знов відпустив.
Годинник щось там про час говорив.
Самотньо стало,що ж хотіла?
Сама собі ним серце била.
Самота, саме та
© Copyright: Марина Юневич, 2015
Свидетельство о публикации №115030907705
Свидетельство о публикации №115030907705
Рецензии