***

24.11.14 – 8.02.15
Вистояти, дійти до перемоги.
Молитися, залишитися живим.
Випросити милості у Бога,
Щоб розповісти дітям своїм.

За що кров проливали, проганяючи страх.
Захищавши країну, на смерть стояли.
Як виносили хлопців своїх на руках.
Та, бувало, вже й надії не мали.

Як під градом снарядів окопах клялись
Не здавати позицій без бою.
Коли падав боєць молодий долілиць –
Заливалося серце сльозою.

Як здригалась від стогону рідна земля.
Як із рани краплі крові збігали.
Із тих крапель гарячих, зросившись дощем,
У полях красні маки зростали.

Як ділились шматочком на десятьох,
Спина до спини по двох засинали.
І молились, молилися – кожен за трьох.
І в бою брат за брата стояли.

Наша матері в храмі молились за нас.
Малі діти Гімн Свободи співали.
А дружини, не спавши в нічний тихий час,
Вишиванки з Гербом вишивали.

Вистояли, святкуємо перемогу.
І розповідаємо дітям своїм,
Що обрали ми вірну дорогу,
Зберегли країну нащадкам усім.

Б’ються серця в унісон зі світом.
Синьо-жовтий прапор в кожній руці.
В майбутнє дивіться поглядом відкритим,
Щоб жодна сльоза не текла по щоці.