Ты ушла... Иван Коваленко

Ти пішла...

Ти пішла. Нема тебе і досі.
Ти пішла, і тане твоя тінь.
Тільки вітер здалеку доносить
Музику осінніх шепотінь.

То шепоче лист, що помирає,
Давню казку про мою любов.
На далекім темнім небокраї
Ллється тихо серця мого кров.

І тоді, як зацвітуть морози
Дивним квітом на моїм вікні,
Буду в сні я пестить твої коси,
Тінь твою ловити на стіні.

Ти пішла, нема від тебе вісті,
Зникла десь і більше не моя.
А берези в золотавім листі
Вишепочують твоє ім’я...
----------------------------
Иван Коваленко

«Ты ушла…»

Ты ушла, ушла ты в злую осень,
Ты ушла, исчезла тень твоя.
Только ветер издали доносит
Пение лесного соловья.

Тихо шепчет лист, что умирает,
Шепчет сказку про мою любовь.
На далёком тёмном неба крае
Льётся сердца раненого кровь.

И когда вдруг расцветут морозы
Дивным цветом на моём окне,
Мне приснятся золотые косы,
Уловлю твой призрак на стене.

Ты ушла, вестей не дашь из далей,
Где-то ты пропала навсегда.
А березы в жёлтом покрывале
Шепчут твоё имя, как тогда.

(9.03.2015)