БЖ. Women та переклад

БЖ. Women

Видно, что-то совсем неладно в моей стране.
У меня по весне –
Три капельки на окне.
Третий день, как дождит. Я письма пишу жене.
У меня есть жена. Жена моя – на войне.

Идиотский вердикт: жена моя – волонтёр.
У меня есть сосед. Он молча окно протёр
И рассеянно брякнул, выдержав разговор:
«У меня есть жена. Она – боевой майор.

А твоя, что твоя? – Вернётся через три дня.
А моя, что моя? – Она за чертой огня.
Если с ней что не так, братишка, ; то нет меня».
Погрустил, покурил и вышел, как порчу снял.

Я сижу и злорадно думаю: «Повезло».
Мне? Ему ли?
Дождю ли, бьющемуся в стекло?
Бесноватой соседке? Дворнику с помелом?
Пацану за стеклом, которому всё – облом?

А жена не звонит. Не ливень, ; а семь морей.
Я не знаю, она в Днепре?
Или не в Днепре?
Кто играет? Какие правила в их игре?
И зачем я смотрю в окно о такой поре?

Было время, она ходила на прощу в Крым.
Перед ней замирали гопник и караим.
По ночам она пела: «Если гореть – горим!» ;
Не учтя, как смешно и страшно – гореть вторым.

Но, наверное, благо в мире – сильнее зла.
Возвратилась жена, пока что целым цела:
Плачет, скачет по кухне с плеером:
«Ла-ла-ла»…
Я не выдам ей, что соседская – умерла.

9 марта 2015 г.


БЖ. Women
Переклад українською – Труш Сергій.

У країні моїй так як: «на війні - як на війні»!
А з початком весни -
Три краплини блистять на моєму  вікні.
Дощ паде третій день під ряд. Я коханій пишу листи
В мене кохана дружина є!  І вона зараз на війні.

Ідійотський вирок для мене: дружина моя – волонтер.
У мене є сусід… Він мовчки шибу протер,
Бовкнув, розгублено, підтримуючи розмову:
«У мене дружина – майор, шинельку має не нову.

А твоя, що там твоя? – Повернеться по третьому дню...
А моя, що моя? – Вона на лінії, зараз, вогню!
Коли з нею щось не так, братику, - то і мене - нема».
Сум та попіл з цигарки струсив, а ніби пішла чума.

Я сиджу та злорадно гадаю: «Ото повезло»
А чи мені? Чи йому?
Чи тому, що барабанить в вікно?
Люб’язній сусідці? А чи Петровичу з березовою мітлою?
Чи підлітку за вікном, котрому «облом» бути самим собою?

Від дружини - ні вісточки. Не злива – шторм у морі.
Я не знаю, вона у Дніпрі?
Чи не в Дніпрі?
Хто грає? Та які правила в їхній грі?
І навіщо дивлюсь крізь вікно у такій порі?

Був час, коли вона на прощу ходила у Крим.
Від неї німіли і гопник, і караїм.
Ночами вона співала: «Якщо горіти – то  - горимо!»
Тільки не врахувавши, як другим смішно і страшно воно.

Але, напевне, у світі благо сильніше за зло.
Повернулась дружина моя, і поки що мені відлягло.
З плеєром скаче і плаче по кухні:
«Ла-ла-ла»
Я змовчу, що сусідка наша вже не жива.

9 березня 2015 с. Торгановичі