Море кровi, купа кiсток
Доданки, множники і сльози.
Вже двійок купа - їй все мало,
Безсильні будь-які погрози.
Тремтить все тіло, ниють руки,
І тихий жах завис в повітрі.
Коли ж скінчаться всі ці муки,
Ці безкінечні цифри хитрі?!
Не можу втямити нічого.
І трішки хочеться померти.
Ще й розсадила по одному..
Немає шансів тут, відверто.
Папір на парті вже солоний
Від сліз скупих і чоловічих,
А згодом з'явиться на ньому
Й сумна оцінка мальовнича.
Свидетельство о публикации №115030806892