Море кровi, купа кiсток

Контрольна, відчай, інтеграли,
Доданки, множники і сльози.
Вже двійок купа - їй все мало,
Безсильні будь-які погрози.

Тремтить все тіло, ниють руки,
І тихий жах завис в повітрі.
Коли ж скінчаться всі ці муки,
Ці безкінечні цифри хитрі?!

Не можу втямити нічого.
І трішки хочеться померти.
Ще й розсадила по одному..
Немає шансів тут, відверто.

Папір на парті вже солоний
Від сліз скупих і чоловічих,
А згодом з'явиться на ньому
Й сумна оцінка мальовнича.


Рецензии